А утром кофе
debauchery_666

Я не знал тебя,
Бродил по миру,
В суматохе дней.
Влюблялся не в тех,
Не с теми встречал рассветы,
Не тех я на руках носил,
Цветы не тем дарил,
Тебя не знал тогда,
Ты не вини меня,
Все мы смертны и глупы,
Коль одиноки,
В надежде счастье обрести
Мы множество дорог
Должны пройти,
Что бы однажды взглянуть в твои глаза,
Услышать сладкий голос,
Дотронуться к бархату нежной кожи
Тела юного твоего,
И нежно в губы поцеловать.
А дальше, уснуть во мраке ночи,
под обоюдное сердцебиение,
как два за миг одним единым стали.
А утром кофе, снег на улице,
все так, как и должно быть.

цветок
debauchery_666

Стремимся туда где нас нет,
Умирая на полпути,
Еле дыша, поднимаем глаза к небу,
Моля его, сделать нас птицей,
Но не суждено свершиться чуду,
для тех, кто не верит в чудеса.
Порядковый номер над головой,
Заберите свое дерьмо обратно,
Я сыт им по горло.
Ухожу туда, где я уже был,
В моих снах, там светло,
Мне надоела тьма.
Как загнанный зверь, в никуда.
Мне надоело смотреть на мир чужими глазами,
Сказка есть, я знаю, не верь тем, кто твердить иначе,
Они рано сдались, теперь ищут отговорки, дети системы.
Слушай свой внутренний голос,
В твоей душе маленькая вселенная,
Нас разделяют километры,
Но мысленно мы всегда рядом,
Как цветок и стебель,
И я уже не закрыт на замок,
Для для тебя всегда открыта дверь. 

смерч
debauchery_666

вне себя, на грани,
мы как дети, но уже взрослые,
кто-то у кого-то есть,
но нас нет в друг друга,
или есть, я не знаю, ну и пусть,
я б напился но уже пьян,
ты ударила в сердце, алкголь в голову.
дым от сигарет уносит ветер,
оставляя лиш грусть.
и следи на мокром асфальте
но и их скоро не станет.
туманит ум ну и пусть,
мне уже всё равно.
в кривих зеркалах нет правды.
я забыл про осторожность,
смотрел на тебя и как тонул в трясине,
ну и пусть, твой взгляд как луч,
испепеляет изнутри,
как много ненависти к себе,
вроде только обрёл почву под ногами,
но тут лечу в ад, он в серых днях, в пустых речях, в пластиковых людях.
и я не уйду в закат,
как герой голивудських блокбастеров,
а буду ждать, и смотреть как тлеет сигарета.
закрытые шторы, заперты двери,
нет на связи несколько дней,
мое изгнание в себя.
во мне голос твой как смерч,
тихо кричит, но я не могу разобрать слов
и усну не видя снов,
ну и пусть, мне всё равно,
мои демоны уже на взводе, на низком старте,
вавилон будет уничтожен,
ну и и пусть, мне вроде всё равно.

Дивлячись на нічне небо, ми бачимо привиди минулого.
debauchery_666
GKi_j5waBGs
Дивлячись на нічне небо, ми бачимо привиди минулого. Тисячі або навіть мільйони років, світила, які ми бачимо, можливо вже давно закінчили свій шлях в безмежних просторах всесвіту. Аж дух захоплює коли думаєш про всесвіт, скільки в ньому всього незвіданого є, скільки таємниць він приховує. Як світлові потоки сонячних світил, які дарують нам захоплення вночі, романтичні прогулянки під зорями, або просто помилуватись ними на одинці. А його тиша, ми німо рухаємось в його безмежності. Всесвіт прекрасний, загадковий та дивовижний. Шкода що з людьми не так, знайомишся з людиною, думаючи що в ній ніби власний всесвіт, а коли знайомишся краще, виявляється, що не всесвіт там, а лише стара запилена комірчина.

всюди супермаркет
debauchery_666
Бачив в супермаркеті, як вбивають рибу, беруть молоток для фаршу та б’ють її по голові. Так і з людьми, ми живемо, мріємо, надіємось, а хтось вже тримає молоток над нашою головою, не заради забави, а тому що так потрібно. Кому потрібно, безликій суворій долі, можливо, чи це люди яким ти довіряв, та надіявся на благополуччя з ними, теж можливо. Людина, на яку ти не покладав надій ніколи не підніме молоток над твоєю головою, їй просто байдуже на це, вона сприймає тебе таким, як ти є, їй все рівно, для неї ти не риба в супермаркеті. Тоді чому ж близькі нам люди, за яких ми ладні все віддати, такі жорстокі та егоїстичні. Відповідь очевидна, людина до того отупіла, що сприймає все як належне, ніби все дісталось даремно, а коли їй стає більш вигідно і вона обирає рибину, яка більш до вподоби. Отака от фігня, є риба, а є сліпі покупці, які не бачать, що в білому ящику, вбивають рибу молотком для фаршу.

пусті слова
debauchery_666
20141023_224338
Сліпо віриш словам, йдеш до мети так, ніби це останній шанс. А що толку, слова виявились пустими. “Я тебе дуже кохаю”, “повір мені”, “в мене нема нікого” – пусті звуки, які утворюють голосові зв’язки людини. Мета лише ілюзія, замок який побудований з піску змиє хвилею сумніву. Щастя на двох не побудує один, якщо іншому воно ніяк не потрібно. Так і стають злими на весь світ, черствими душею. Це єдиний вихід з ситуації, загорнути себе в такий кокон і чекати, сам не знаю чого, а що лишається, потрібно ж якось воскрешати себе, за тебе того ніхто не зробить. Раніше думав що це можливо і лишився в канаві, зраджений та забутий тою, яку боготворив. Більше не буду так помилятись, мабуть. Надіюсь всі граблі минув.

мрії без права на життя
debauchery_666
BCLUr0w10M0
Все буде добре, колись, мабуть. Дні йдуть за днями, ти навіть не помічаєш того, сидиш в кімнаті один, ходиш по вулиці, все сіре, так, ніби світ втратив свою яскравість. Пізнання того, що можливо кохання всього твого життя за кількома дверима, за кількома метрами від тебе, просто нестерпне, коли кожен стук в двері викликає в тобі надію на те, що це прийшла вона. Але це тільки вершина айсбергу, пізнання того, що ви вже ніколи не будете разом, по тій простій причині що тебе більше не кохають, не дивляться тобі в очі та не бачать там себе, ще більш нестерпне. А тобі так хочеться обняти і більше не відпустити, щоб світ навколо вас застиг хоча б на мить. Але казок не буває, є срана реальність і її потрібно брати до уваги, коли починаєш замріюватись про ваш будиночок на краю міста зі білим маленьким парканчиком за яким ростуть квіти, які вона обрала та ростила, про те, як ти будеш бігти з роботи втомлений та щасливий що побачиш та поцілуєш її, що вона запитає як день пройшов, ти розповіси як тебе дістала робота та який ти щасливий що прийшов туди, де тебе чекає щастя. А коли на дворі стане геть темно, ви підете до вашого ліжка та будете кохати одне одного до нестями. Все це наївні мрії наївного мене. Щоб їх втілити не допоможе навіть машина часу, ніщо не допоможе, а так хочеться. Все що лишається, це рухатись далі, але як можна рухатись далі, якщо ти весь час дивишся назад та чекаєш, чекаєш того, що пройшло, але не в тебе. А коли навіть ти почав рухатись далі, такий слабкий та нікчемний, хто підтримає та вкаже шлях в тумані життя. Друзі, я дожив того часу, коли більшість друзів або завели сім'ю, або сидять на роботах. В кожного своє життя, а надокучати кожному з них мені вже надоїло, та і їм теж. Тоді як самому знайти той вихід, куди йти і як бути. На ці питання в мене поки немає відповідей. Якщо знайду, маяк який вкаже шлях, повідомлю.

сладкий парфюм и Поцелуй
debauchery_666
20141023_223739
Ночь моей жизни.
Когда Ты увидишь меня,
захочешь уйти.
Сладкий парфюм и поцелуй.
Ты всегда хотела быть свободной,
и я должен, но не могу.
Я проснусь, жизнь идет своим путем,
как и Ты – непоколебима.
Останься со мной, и я буду держать зонт,
всегда…
Я знаю, ты не веришь ни одному слову моему,
а я не верю ничему,
только в Тебя и в Нас.
Я столько обещал впустую,
но пусти меня к Себе,
люби меня так, словно это, последний день на земле,
делай мне малиновый чай, когда вьюга за окном.
Нежно плечи и губы твои, буду я целовать.
И я удержу зонт,
Всегда удержу!

as above so below, або сонцю всерівно.
debauchery_666
14536_patron_puli_serebro_3648x2736_(www.GdeFon.ru)
Стіни своїм холодом обпікають мене,
кімната стала владна надімною.
Я-раб своїх думок, які жалять мене,
прямо в серце жалять.
Мене розбили, знищили, втоптали,
я безсильно віддав себе часу,
він зжере мене, зробить свою справу,
чи краще куля яка пронзить вісок,
швидко і якісно опустить занавіс,
мого розбитого життя.
Немає сил щоб боротись, немає щоб жити,
втрата сенсу згвалтувала мене
і лишила оголеного дивитись на наслідки.
я віддав всього себе тобі,
а ти розбила мій світ.

1.618
debauchery_666
aO-j_8GvHoE787ohzlTFKg-article
Где сладость слов твоих,
дар надежды прошлой,
ангельски противный взгляд,
где вся эта чушь?
Мне так не хватает пинка под зад,
истерик, слёз и прочего дерьма,
хоть на час взаймы в кого-то попросить,
но нет, смысла нет, нигде.
Машина времени стоит в пыли,
зачем она, если есть любимые грабли.
Срок применения истек,
нужно в мусор выбросить.
Удрать к чертям на воздушном шаре,
без оглядки в прошлое.
Без голубых глаз, только тишина.
Родная палата.

?

Log in

No account? Create an account